Нагадуємо, що африканська чума свиней – це одна з найбільш небезпечних інфекційних хвороб свиней, оскільки характеризується високою смертністю, значними економічними збитками, перебігає гостро, підгостро, хронічно безсимптомно і характеризується лихоманкою, геморагічним діатезом, ціанозом шкіри, некродистрофічними змінами внутрішніх органів.

Що необхідно знати пересічному громадянину про африканську чуму свиней:

- вірус АЧС не передається людині і є безпечним для її здоров’я;

- людина опосередковано (забруднившись матеріалом від хворої, загиблої чи забитої свині) може перенести збудник хвороби на іншу територію, де є сприйнятливі тварини;

- збудник хвороби тривалий час може зберігати свою життєздатність поза організмом.

Що мають знати власники тварин про африканську чуму свиней?

АЧС - це:

• гостра (ознаки хвороби розвиваються дуже швидко);
• висококонтагіозна (надзвичайно заразна);
• інфекційна (здатна до зараження, тобто може передаватись від однієї сприйнятливої тварини до іншої);
• вірусна (на збудник не діють антибіотики, тому немає лікування);
• хвороба (хворобливий стан організму – тварина має підозрілий вигляд, не такий, як завжди);
• хвороба свиней (хворіють лише домашні та дикі свині).

Холод тільки консервує збудник АЧС

У трупах свиней вірус зберігається до десяти тижнів, у м'ясі від хворих тварин – до 155 днів, у копченій ковбасі та шинці – до 5 місяців, понад 3 місяці – у гною, до 4-8 місяців – у ґрунті.

Вірус залишається життєздатним за несприятливих умов зовнішнього середовища, таких як висихання та гниття. Охолодження, особливо заморожування консервує збудник, а прогрівання впродовж години до температури понад 50°С – знезаражує його. У глибоко заморожених тушах свиней тривалість виживання сягає 15 років.

• Саме ці особливості вірусу й обумовлюють надзвичайну складність контролю його поширення. Субпродукти від інфікованих свиней перетворюються фактично на біологічну бомбу сповільненої дії, яка «вибухає» кожного разу, коли така заражена продукція контактує з іншими свинями.

Як відбувається зараження свиней

Основний шлях передачі збудника – це безпосередній контакт тварин між собою та перенос збудника від хворої до здорової тварини через посередника, в ролі якого найчастіше виступає людина.

Інвентар, техніка, транспортні засоби, одяг, взуття, що перебували в контакті з хворими тваринами, продуктами їх життєдіяльності (гній, сеча, сперма) чи забою (трупи, кров, м’ясо, сало, шкіри, кістки, внутрішні органи тощо) також здатні сприяти швидкому розповсюдженню хвороби.

Основним резервуаром захворювання є господарства населення та невеликі підсобні свиноферми, у яких широко практикується згодовування свиням харчових відходів.

Додатково ускладнює ситуацію проникнення АЧС у популяцію диких свиней, звідки цей патоген може деколи знову потрапляти до свійських свиней.

Щоб запобігти занесенню вірусу АЧС у господарство, необхідно дотримуватися наступних правил:

• - утримувати свиней у приміщенні, дотримуючись закритого режиму роботи;
• - обслуговувати тварин лише у змінному спецодязі, використовуючи окремі засоби догляду та інвентар;
• - при вході у приміщення, де утримуються свині, обладнати дезкилимки;
• - не дозволяти відвідувати господарство стороннім особам;
• - не забивати хворих свиней та не переробляти туші захворілих тварин;
• - не купувати тварин у місцях стихійної торгівлі;
• - не утримувати свиней в домашніх господарствах мисливцям, працівникам лісу та працівникам свиноферм;
• - не згодовувати свиням харчові відходи, що містять свинину або продукти забою;
• - ретельно і комплексно боротися з гризунами;
• - проводити ідентифікацію і реєстрацію тварин у державних установах ветеринарної медицини.

Що має зробити людина, у якої захворіла або загинула свиня?

У разі виявлення нетипових змін у поведінці тварини, симптомів захворювання чи трупу свині необхідно негайно повідомити про це державну ветеринарну установу.